| Головна » Файли » Гуртки файли |
| 15.04.2020, 17:18 | |
. Опанування початкової туристсько–спортивної майстерності:компас Компас - найпростіший магнітний вимірювальний прилад, який використовується для орієнтування за сторонами горизонту й для приблизного вимірювання магнітних азимутів напрямів. Компас з'явився в Європі в кінці XII століття і мав вигляд магнітної голки закріпленої на коркові, який плавав в посудині з водою. В наш час компас – добре відомий усім. Він використовується в топографії, геології, морській і льотній практиці. Магнітний компас складається з магнітної стрілки, яка вільно повертається в горизонтальній площині під дією земного магнетизму й встановлюється вздовж магнітного меридіану. Властивість магнітної стрілки постійно зберігати певний напрямок на північ і використовується під час орієнтування. Компас не рекомендується використовувати під час бурі, коли під її впливом магнітна стрілка може зразу відхилитися на кілька градусів (більше 2). Не можна користуватися ним в місцях, де знаходяться великі поклади магнітного залізняка, тяжіння якого переважає вплив магнітного поля Землі. Зараз є багато видів компасів: повітряні, рідинні деякі з них обладнані дзеркалом. Більш досконалими є різноманітні гірокомпаси і гірополукомпаси. Проте, в туристській практиці найбільше використовується компас Адріанова
Для того щоб визначити сторони горизонту за допомогою компасу потрібно:
Компасом користуються в тих випадках, коли при орієнтуванні за початковий напрямок приймають магнітний меридіан. Ним визначають будь який напрямок на місцевості за допомогою вимірювання азимута. Азимут горизонтальний кут утворений магнітним меридіаном і напрямком на орієнтир. При користуванні компасом слід пам'ятати, що у вільно підвішеному стані магнітна стрілка своїми кінцями буде направлена на північ і на південь. Але це приблизно. Стрілка розташовується не по напрямку істинного (географічного) меридіану, а по напрямку магнітного меридіану. Напрямок істинного меридіану для будь якої точки земної поверхні визначається астрономічними спостереженнями або геодезичними вимірами. Кут між істинним меридіаном і магнітним називається магнітним схиленням. Воно для кожної місцевості різне і може бути східним (із знаком +) або західним (із знаком -). Магнітне схилення можна визначити на місцевості за сходом і заходом сонця або по карті. На туристичних маршрутах та змаганнях по орієнтуванню найчастіше застосовуються карти, на яких вказаний не географічний а магнітний меридіан. Орієнтування карти без компаса. В поняття орієнтування карти на місцевості входить: орієнтування карти за сторонами горизонту; співставлення її з місцевістю; визначення свого місцезнаходження по відношенню до зображених місцевих предметів та рельєфу на карті. Зорієнтувати карту - значить надати їй таке положення, при якому верхня рамка карти була би повернута на північ, а всі лінії карти були б паралельні відповідним напрямкам на місцевості. Карту орієнтують наступними способами: наближено за сторонами горизонту, визначеними за місцевими предметами або небесними світилами; за лініями місцевості або напрямками на орієнтири, за компасом. При наближеному орієнтуванні карти слід поступати так. Визначити напрямок на північ одним із способів за місцевими предметами або за небесними світилами. Потім карті надають такого положення, при якому північна рамка була би спрямована на північ. Після чого зіставляють карту з місцевістю, визначають своє місце знаходження на ній, уточнюють правильність руху, наносять потрібні об'єкти. За придатністю для орієнтування орієнтири розділяються на площинні, лінійні й точкові. Площинні орієнтири це об'єкти, що займають значну територію: ліс, чагарник, сад, озеро тощо. Лінійні орієнтири - це предмети, що означають лінію на місцевості: дороги, стежки, паркани, струмки тощо. Точкові орієнтири означають точку на місцевості: млин, колодязь, будинок, окреме дерево тощо. Найчастіше їх позначають поза масштабними умовними позначеннями. Перетини або вигини лінійного орієнтиру можна вважати точковими орієнтирами, а кордони площинних орієнтирів лінійними. Чіткий кут площинного орієнтира чудовий точковий орієнтир. Якщо є лінійні орієнтири, карту орієнтують за лініями місцевості. Для цього потрібно стати на будь яку лінію місцевості (пряму ділянку дороги, просіку, русло річки тощо) і повертати карту до тих пір, поки зображення лінії карти не зійдеться з тими ж лініями місцевості. При цьому слід звертати увагу на те, щоб предмети, розміщені направо і наліво від дороги або іншої лінії місцевості, були також розміщені на карті. Перевага цього способу: швидкість, точність орієнтування карти і простота (не вимагається внесення виправлень). Орієнтування карти за напрямком на орієнтир застосовується в тих випадках, коли точка свого місце положення на карті відома і з неї видно будь який орієнтир, зазначений на карті. Для цього карту повертають так, щоб напрямок точка місце знаходження - орієнтир, уявно проведений на карті, відповідав з напрямком на місцевості. Для більш точного орієнтування карти до цих точок на карті прикладають лінійку. | |
| Переглядів: 181 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |