ЩО НЕОБХІДНО РОБИТИ

Спокійно та зрозуміло розповідайте дітям про ситуацію.
Уникайте спекуляцій та поширення чуток або неперевіреної інформації в присутності дітей.

Діти можуть реагувати на складну та неспокійну ситуацію по-різному:
☑ виказувати надмірну залежність від батьків чи педагогів;
☑ відчувати занепокоєння, ставати замкнутими,
☑ почуватися сердитими або надто збудженими;
☑ бачити кошмари уві сні;
☑ піддаватися частим змінам настрою;
 

Діти зазвичай відчувають полегшення, якщо можуть висловити своє відчуття тривоги в безпечному і сприятливому середовищі та отримати підтримку і розуміння. Кожна дитина виражає емоції по-своєму. Іноді залучення до творчих активностей, наприклад, ігрових завдань та малювання, можуть допомогти дитині розкритися. Допомагайте дітям знаходити позитивні способи висловлення тривожних відчуттів: гніву, страху, смутку.

Піклуйтеся про те, щоб дитина відчувала в цей час підвищену турботу. Діти потребують набагато більше уваги та любові дорослих під час кризових ситуацій.
Пам'ятайте, що діти часто копіюють емоційні реакції дорослого, який є для них авторитетом. Тому те, як дорослі реагують на кризу, дуже важливо.

Необхідно, щоб самі дорослі добре керували своїми емоціями  та залишалися спокійними, прислухалися до проблем дітей, говорили з ними в доброзичливому тоні та заспокоювали їх. Залежно від віку дитини, заохочуйте батьків чи опікунів частіше обіймати дітей та повторювати дітям, що вони їх люблять і пишаються ними. Тоді діти почуватимуться краще і безпечніше.

Створюйте для дітей більше можливостей гратися та відпочивати.

Максимально уникайте розлуки дітей з їх рідними. Якщо дитину потрібно відокремити від батьків або опікунів, - упевніться, що буде надана відповідна альтернативна допомога та соціальний працівник або інша відповідальна особа, яка регулярно слідкуватиме за дитиною. Надайте дитині можливість регулярно контактувати з батьками та родиною (наприклад, по телефону, за допомогою відеодзвінків). Дитина має бути забезпечена всіма заходами захисту та безпеки.

Дотримуйтесь регулярних щоденних процедур і розпорядку дня та допомагайте створювати нові рутинні правила в нових обставинах, включаючи навчання, гру та відпочинок. Якщо можливо, забезпечуйте відвідування закладів освіти, можливості для навчання чи іншої щоденної діяльності, яка не загрожує дітям та не суперечить заходам, які впроваджує система охорони здоров’я. Діти мають продовжувати відвідувати школу, якщо це не загрожує їх здоров’ю.

Чесно розкажіть дітям про те, що відбувається, та як зменшити ризик зараження і залишатися в безпеці, зрозумілими для дитини словами, залежно від віку та особливостей особистості. При цьому намагайтеся робити це спокійно. Продемонструйте дітям, як вони можуть захистити себе (наприклад, покажіть, що мається на увазі під поняттям «ефективне» миття рук).

Надання підтримки дорослим, вихователям, які займаються з дітьми під час ізоляції вдома або на карантині - теж надзвичайно важлива складова. Під час заняття з дітьми вони повинні ознайомити їх з інформацією про вірус, а також підтримувати активність дітей.

Це можна робити у вигляді:

• ритмічних ігор;
• миття рук в ігровій формі;
• перетворення прибирання та дезінфекції будинку у веселу гру;
• малювання вірусів, мікробів, які потім будуть розфарбовані дітьми;
• ознайомлення дітей із захисними індивідуальними засобами, щоб вони не лякалися, якщо необхідно буде їх використовувати;
• в цікавій формі показати, як організм захищається від вірусів.